Нещасний, бідний, хто любив лиш тіло,
і личко, й очі. Все те смерть візьме,
що так манило, в красоті ясніло,
цвіло й блистіло, — се вона вкраде.
Лиш той безпечний, хто душу любив,
знайде й по смерті те, що через смерть згубив.
- Наступний вірш → Олександр Козловський – На пиху вельможів
- Попередній вірш → Олександр Козловський – Панні в альбом
(Оцінок ще немає)