У тебе ще рано,
у тебе зоріє,
виринає сонце,
округ блакитніє.
Ще ніхто журбою
тебе не пригніт,
ще крізь шкла рожеві
дивишся на світ.
Ще весна у тебе
дивная цвіте,
день за днем весілля
й радощі несе.
Із сміхом лягаєш,
Із сміхом встаєш,
день у день спокійно,
щасливо живеш…
А коли часами
набіжить тоск і
і дрібну сльозину
в оці витиска,
то і ся хмарина
в твоїм небосклоні
никне і щезає,
мов мара в просонні.
Тож, бігме, не знаю,
що тобі бажати,
коли все вже маєш
й більше будеш мати.
Хіба побажаю,
щоб не почорніли
твої шкла рожеві,
щоб не помарніли
ті надії красні
і дні, досі щасні…
Щоб твій обрій синій
синім все лишився,
щоб покровом чорним
ніколи не вкрився.
