Минулося й не вернеться!
Лиш тяжко, гірко споминать!..
Ог кожний з нас обернеться
на шлях свій!.. Нічого й казать…
Ти ще й забудеш, заведеш
гніздо своє, І будеш жить)
весь вік у щастю, й не спімнеш
мене!.. Я ж буду проклинать
свій вік і тим, що ти забула,
мов скарбом своїм, дорожить.
- Наступний вірш → Олександр Козловський – Похід Хмельницького
- Попередній вірш → Олександр Козловський – Сонце і буря
(Оцінок ще немає)