Строю, строю теорбанок
на весільні, ясні тони…
Щось не слуха теорбанок,
не співа щось погулянок, —
що заграє — вічно стони.
- Наступний вірш → Олександр Козловський – Сонце і буря
- Попередній вірш → Олександр Козловський – У зеркалі
(Оцінок ще немає)