За що скувала ти мене в окови
терпіння, пристрастей, любові,
аби по хвильці відіпхнути
і світ весь чорним крепом обгорнути,
убить мене і весело сміяться,
моєю мукою втішаться?
О люта ти! Жорстока ти!
не зрозумію, не зглублю
твойого серця пустоти
ніколи, знаєш, бо… тебе люблю.
- Наступний вірш → Олександр Козловський – Чорна думка
- Попередній вірш → Олександр Козловський – Засохла в’язанка
(Оцінок ще немає)