«Ой мати ж моя, мати,
час мене замуж дати!
Вісімнадцятий годок,
і сподобавсь парубок».
«Ой доню, не журися,
йти замуж не спішися,
забавляйся, ще й гуляй,
поки служить віку май.
Тільки твого дівування,
що те першеє кохання, —
підеш замуж, вже й по всім,
бо в’язати буде дім.
Там невільницею станеш,
посумнієш і зів’янеш:
злидні в три дні підростуть —
не солодкий власний кут».
