Біга зайчик-скакунець,
В затишок тікає.
А зима на помелі
Зайця доганяє.
Зайчик бачить, що біда —
Під дубом сховався.
А зима тут снігу — кидь!
Там малий й зостався.
А от білка із дупла
Хвостик виставляє.
А зима в дупло мерщій
Снігу напихає.
А як вгледіла вона
Горобців на гілці,
Плиг туди — і горобці
В сніговій тарілці.
А уранці, щоб спочить,
На сосну злетіла,
І в ту ж саму мить сосна
Снігом забіліла…
Дужче сонце припекло,
Розлило струмочки
І промінням золотим
Просякло листочки.
Бачить з лютістю зима,
Що не буде долі,
А морозика нема
Ні в гаю, ні в полі.
А вітри-гінці летять,
Про весну співають.
Сосни весело шумлять,
І струмочки грають.
Що робить, куди втекти,
Як під носом лихо?!
Покоритися, лягти
Та умерти тихо…
