Привіт на крилах прилетів,
Метелик білий в час зимовий…
Хтось добрий, ніжний, невідомий
Зіткав його з найтонших слів.
Ніжніше дзвону двох квіток
Два слова соняшно сміються…
А в мене сльози й сльози ллються,
Як сонцем збуджений поток.
- Наступний вірш → Олександр Олесь – Хоробрий вояк
- Попередній вірш → Олександр Олесь – Чорний ліс, мертвий ліс
(Оцінок ще немає)