Князем галицьким найпершим
Був відважний Ростислав.
Молодий, стрункий, високий,
Всіх красою чарував.
Але він недовго княжив:
Жартувала доля з ним!
Перед ворогом до греків
Мусив він тікати в Крим.
На запросини ласкаві,
На бенкет він раз пішов
І у грецького вельможі
Смерть у келиху знайшов.
Хитрий грек вином частує,
Царгородським, золотим,
П’є за щастя України
Разом з князем молодим.
Ще налив він… і отрути
Підсипає до вина…
“Вип’єм, князю, — грек говорить, —
І за Грецію до дна”.
Випив князь до дна свій келих,
І схопивсь за серце він…
І у Корсуні по князю
Похоронний вдарив дзвін.
