Горіла хата. Три брати
Скажено гризлись, як хорти.
Один есером здавна звавсь,
Есдеком другий величавсь,
А третій брат
Був хлібороб і демократ.
«Мені гасити! — всяк кричав.—
На це я маю більше прав,
За мною весь народ, земля,
Так чом стояти мушу я?»
«Куди?! Не лізь, бо задушу!
Я сам пожежу потушу!»
Горіла хата! Вже давно
Палало в ній усе майно.
Згоріли крокви, дах згорів,
Огонь вже стіни звіром їв.
А три брати
Кричали й гризлись, як хорти.
«Гасіть гуртом!» — вівця кричить.
Але в цю мить
Упали стіни. Дим сховав
Усіх, хто довго так кричав…
Вівця ж упала й помолилась,
Що не людиною вродилась.
