І далі, далі все ми йшли
Серед туману, серед мли,
І враз повіяв буревій
Весною згублених надій.
Збудилось щось живе в серцях…
Заблисли сльози на очах…
Спинився я… Дивлюсь набік
І сльози бачу у калік.
Що сталось? Кажуть: «Угорі
Проміння сонця чи зорі».
Ждемо. Надходить безліч їх,
І сльози світяться у всіх.
І віддих рідної землі
Почули ми — старі й малі…
І всі ми впали на коліна:
Невже воскресла Україна?!
