Я не буду самотнім ніколи стоять,
Як не був я самотнім і з вами…
Єсть у мене і друг мій, і брат,
Що братався зо мною літами,—
Смутком брата-товариша звать…
З ним піду я по білому світу блукать,
Взявши ліру журливу з собою,
Буду сльози свої розливать,
Буду в тиші пісні з них складать,
І дивитись на небо з журбою…
