Італійська ніч підкралась,
Розлила солодкий чад;
Десь здаля луна озвалась
Флорентійських серенад.
Марить море Середземне,
Ледве лащить береги…
Щось жагуче, щось таємне
Палко диха навкруги.
…Не заснула, сни не снились,
Одчинила двері в сад:
В тіло, в душу покотились
Срібні хвилі серенад.
Ніч проміння позбирала
І змотала у клубок…
Наче тінь жива упала
Біля ґанку у куток.
Наче тінь ламає руки,
І страждає, як жива,
І розказує про муки,
І пригадує слова.
. . . . . . . . . . . . . . . . .
Тихо море щось воркує,
Ледве лащить береги…
Хтось милує, хтось цілує…
Ніч вартує навкруги.
