Раз в зимі у ліс на лови
Володимирко пішов,
І бояри зрозуміли,
Що тепер не до розмов,
Що пора за меч узятись,
Перейти від слів до діл,
І Берладника Івана
Посадили на престіл.
І Берладник — на престолі.
В повній зброї вояки.
Зачинилися ворота,
І замкнулися замки.
І облога почалася,
Почались страшні бої…
Відбивається Берладник,
Сам веде полки свої.
Але раз загнавсь далеко,
Опинився у кліщах,
Ледве вискочив із лиха,
Ледве спасся у лісах.
Піддались тоді бояри…
Володимирко вступив
І суворо, по закону
Винуватих осудив.
І спокійно княжив далі,
А Берладник кинув край
І подавсь в степи широкі
Десь на південь, на Дунай.
Там зібрав хоробре військо
І пішов із ним гулять…
В його князівстві повстали
Малий Галич і Берладь.
