Нехай обдурений я сном,
Нехай осміянний без жалю,
Нехай замість весни і раю
Осінній місяць за вікном, —
Нехай! але в душі моїй
Яка цвіла весна рожева!
Пахніли, дихали дерева!
Літав пташачих звуків рій…
І хай розвіялися сни,
Хай ті ж і сум, і жаль, і муки,
Але я й досі чую звуки
Моєї дивної весни.
Минув бенкет… але дзвенять
Ще голоси, столи накриті,
Десь гасне сміх, і недопиті
Рядами келихи стоять…
- Наступний вірш → Олександр Олесь – Небо з морем обнялося
- Попередній вірш → Олександр Олесь – Одну я любив за веселість
(Оцінок ще немає)