О слово рідне! Орле скутий!
Чужинцям кинуте на сміх!
Співочий грім батьків моїх,
Дітьми безпам’ятно забутий.
О слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між ними левій рев…
О слово! Будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! вгорі спинися,
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним.
Дуже чудовий вірш. В ньому автор поєднує рідні слова з гарною природою. Повністю передає відчуття краси сонця, зелених дерев. І це надзвичайно приваблює, є гарним прикладом відношення до своєі культури.