Одну я любив за веселість,
Другу я за вроду кохав,
А третій за соняшний усміх
Квітками дорогу встилав.
Ти зовсім була не вродлива
І завжди, як вечір, смутна…
Чого ж ти з усіх моїх милих
У серці осталась одна?!
- Наступний вірш → Олександр Олесь – О дивний мент, о дивний час
- Попередній вірш → Олександр Олесь – Раз високо над горами
(Оцінок ще немає)