Ой не квітни, весно,— мій народ в кайданах,
Мій народ в задумі,
Очі його в стумі,
Серце його в ранах,
А життя в туманах.
Ой не квітни, весно, пишними квітками,
Бо народ мій встане,
Розіб’є кайдани,
Вкриє світ димами,
А поля тілами.
Ой не квітни, весно, глянь — надходять хмари,
Тугою чорніють,
Гнівом червоніють,
Ой ті хмари-кари…
Смерть вам, яничари!
