Плила хмаронька над країною,
Над країною-сиротиною,
Плила хмаронька, зупинилася,
На сирітоньку задивилася.
Зупинилася, задивилася,
Сумом вкрилася, слізьми вмилася
І заплакала над оселями,
Над оселями, над пустелями:
«Я набачилась світу Божого
І широкого, і хорошого,
Квітне маком він, розстилається,
Морем-казкою розливається.
Тільки ти стоїш, Українонько.
Тільки ти стоїш, сиротинонько,
Як могилонька почорнілая,
Як дівчинонька помарнілая».
