Олександр Олесь – Постій – не йди: Вірш

Постій — не йди! Нащо питати,
Чи можу стати я твоїм…
Синіє ніч, і ночі шати
Горять в розводі золотім.

Постій: душа моя розквітла,
Як пташка, крилами тремтить,
А ніч пливе на хвилях світла,
І день назустріч їй летить.

Постій! Нап’юся — надивлюся…
Навіщо згадувать когось…
Сьогодні я тобі молюся,
А завтра ще не зайнялось!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Олександр Олесь – Постій – не йди":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Олександр Олесь – Постій – не йди: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.