Пташко! Будь рада теплу і весні,
Кинь жалкувати по долі…
Слухай: навколо лунають пісні,
В сонці купається поле.
Плаває-в’ється над річкою мла,
Ваблять, всміхаючись, луки…
Дай мені руку — і геть від села,
Де нам дались тільки муки.
Дай мені руку — і в поле біжім,
В степ голубий та широкий;
Там, серед нього, під небом ясним
Знайдем ми втіху і спокій.
Всіх там, у полі, уклоном низьким
Жито привітно стріває,
Сонце ласкаве промінням своїм
Рівно для кожного сяє.
Станем ми в полі на стежці глухій,
Стане нам тепло і ясно,
Стомлене серце під шум польовий
Стихне і солодко згасне.
Сонце погасне, і ніч прилетить
З чарами, сріблом, красою,
Пісня кохання в гаю задзвенить,
Нас зачарує собою…
Цілу ми ніч проблукаємо там,
Ранком ми підем щасливі…
Буде проміння всміхатися нам,
Будуть кивати нам ниви…
