Садок. Пани. Московська мова…
Веселі жарти, крики, сміх…
Майовий день. Квітки і трави.
Весна навколо і у всіх.
І нагло пісня України,
Смутні слова Старовини
За панським садом затужили,
Як тужить вітер восени.
То, може, наймичка-селянка,
Крізь тин набачившись панів,
Пішла і пісню заспівала,
І душу втілила у спів.
І був то плач, благання, крики,
Немов хтось бігав, бився, звав,
І тяжко плакав над труною,
І руки з розпачу ламав.
Немов зруйнованого краю
З могили скорбний дух устав
І від розпуки і безсилля,
Закривши очі, заридав.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
І довго наймичка тужила,
Та заспівали щось пани,
І їхня пісня заглушила
Кривавий плач Старовини.
