Олександр Олесь – Щиглик: Вірш

Малесенький щиглик слізоньки ковтав,
на синиць, на чижиків нарікав:
“Де ж ви таке бачили, де ви таке чули,
щоб пташки про пташечку та забули!
Облітаю, побачите, всі ліски,
хай про пташку дізнаються всі пташки.
Що з малою пташкою ви зробили?
Ні одного зернятка не лишили!
Ні одної крихотки на шляху,
ні одного насіннячка в реп’яху!
Що ж я буду їстрньки й де шукати?
Як же я ляжу, голодненький, спати?
Як вам мою пісеньку буде чуть,
коли в мене слізоньки так течуть!..
Ще ж ви таке бачили, де ж ви таке чули,
щоб пташки про пташечку та забули!”
Плаче щиглик, слізоньки ковтає,
самотньому ворону серце крає.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Олександр Олесь – Щиглик":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Олександр Олесь – Щиглик: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.