Скільки політиків різних пород!
Скільки політиків! Бідний народ.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Кожний отаман або кандидат!
Чуха потилицю добрий наш сват…
Ось де недоленька, ось де біда,
Преться в політики миша руда!
Тільки «аз-буки» хто-небудь утне,
Духом Жореса від його вже тхне!
Каже: «Спасу, доведу тільки я…»
Глянеш — нікчемне, дурне, як теля.
А на Вкраїні гарячі часи,
Треба і сили, і рук до коси,
Треба в’язати убогі снопи.
Треба орати гулящі степи…
Місто порожнє. Умерло життя.
Всюди на вулицях повно сміття.
От би вагонів хоч п’ять із біди
Наших «лойд-джорджів» послати туди.
Кожному дати мітлу чи косу…
Ти ж говорив: Україну спасу…
Маєш нагоду… мети і коси,
Край свій мітлою й косою спаси.
