Тікаю від крові до сонця, квіток…
Женеться за мною кривавий поток,
Сміється: ха-ха, дожену, дожену,
Тебе поверну я в твою сторону.
Ха-ха, я всю землю орлом облечу
Шляхами нестями, розпуки, плачу,
Заллю, обчервоню свої береги,
Щоб тільки червоно було навкруги.
Спущуся в безодню, знімуся до хмар,
Розкидаю гору, закидаю яр,
Щоб тільки була на землі рівнина:
В кривавій пожежі пустеля одна.
Хай очі поплачуть — не шкода плачу:
Я радістю, сміхом колись одплачу,
І там, де лишаю я зараз кістки,
Зриватимуть діти колосся й квітки.
Мовчу я… нічого йому не кажу,
Я слухаю пісню і далі біжу,
Біжу я до сонця, до моря, квіток,—
Женеться за мною кривавий поток.
