Вірші класиків > Олександр Олесь: Вірші > Олександр Олесь – Ти не дивуйсь, що в’януть квіти

Олександр Олесь – Ти не дивуйсь, що в’януть квіти: Вірш

Ти не дивуйсь, що в’януть квіти,
Як сонце дивиться на них,—
У кого ж стане сил стерпіти
Вогонь очей його палких?..

Ти не дивуйсь, що гаснуть зорі,
Як зійде ранок золотий,
Що хвилі ніжні і прозорі
Змивають берег кам’яний.

Ти не дивуйсь, що ніч п’яніє
І день тріпоче по весні,
Що бідне серце в грудях мліє,
Як вгледе щастя уві сні.

Ти не дивуйсь, що я тобою
Став марить ночі й цілі дні,—
Була ти сонцем, і весною,
І сном, і хвилею мені.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Олександр Олесь
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Олександр Олесь – Ти не дивуйсь, що в’януть квіти":

Читати схожі вірші:

  1. Олександр Олесь – Любов
  2. Олександр Олесь – Тануть, в’януть сніги
  3. Олександр Олесь – Нехай мене чарують квіти
  4. Олександр Олесь – Ти з’являєшся, як ранок
  5. Богдан Лепкий – В’януть квіти
Залишити відповідь

Читати вірш поета Олександр Олесь – Ти не дивуйсь, що в’януть квіти: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.