Ти зовсім мене не кохала,
А я був повинен забуть…
Чого ж ти так тяжко зітхала
В той час, як збирався я в путь?..
Чого твої руки тремтіли,
Чого ти тремтіла уся?!
І роки уже пролетіли,
А й досі не знаю ще я.
- Наступний вірш → Олександр Олесь – Дві хмароньки пливли кудись
- Попередній вірш → Олександр Олесь – Він жив один в своїй пустелі
(2 оцінок, середнє: 5,00 із 5)