М. В. Лисенкові
Умер кобзар, порвались струни,
Замовкли звуки голосні,
Дніпра пороги і перуни,
Співця єдиного пісні.
Як в щемках, серце України,
В сумній жалобі сирота.
Замовк кобзар — співець єдиний,
Розбилась арфа золота.
Вже не почуємо довіку,
Вже не побачимо співця.
О, хто збагне журбу велику,
Якою пройняті серця?!
О Дніпре, встань, розбий пороги,
На цілий всесвіт зареви!
О краю, скинь вагу знемоги!
О земле, груди розірви!
