В моїй душі не сходе сонце
І не горять над нею дні…
В ній небо хмарами закрито
І всі погашені огні.
У ній вовками муки виють
Та стогнуть рани, як сичі,
По ній блукають тільки тіні
І тихо плачуть, ідучи.
Моя душа — моя країна —
В диму руїн, в кривавій млі,
Лежить вона з розбитим серцем,
З вінком терновим на чолі.
