В вигнанні дні течуть, як сльози,
Думки в вигнанні сплять, як мертві,
Солодкі спогади сичать, як змії,
Душа ридає, як дитина.
Душа розірвана, як рана…
Бальзам далеко так, як сонце,
А сонце, сонце, як і щастя,
Там, там, лише в краю коханім.
- Наступний вірш → Василь Симоненко – Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок
- Попередній вірш → Олександр Олесь – О, правда
(Оцінок ще немає)