Вічне море вічно ллється,
Не спиняється й на мить:
То об скелі сірі б’ється,
То пісні свої шумить…
Чом же я не вільне море,
Чом мовчу я цілі дні?!
Чом так тяжко люте горе
Груди стискує мені?..
- Наступний вірш → Олександр Олесь – Вітри і бурі весняні
- Попередній вірш → Олександр Олесь – Вона прийшла, як мрія довгождана
(Оцінок ще немає)