Ви сонця ждали так давно…
І ось в огні зійшло воно.
Чого ж злякались ви горіння,
Чому сховались від проміння
І враз спустилися на дно?
Вам стала рідною тюрма!..
Ах, дати б вам хоч край ярма,
Хоч шмат комусь за щось покори,
Лякають вас ясні простори,
Лякає воля вас сама!
