Я сонця жду, і сонце зійде,
І ранок прийде —
Вір, моя мила, жди і радій!
В ранку надій,
В райдузі мрій
Сонця чекай
І розцвітай.
В долі людській є щось таємне…
Ми недаремне
Роки страждали, тернами йдучи,
Руки рвучи,
Все уночі…
Ні! недарма
Рідша пітьма.
Рідшає терен, зникають тумани,
Гояться рани,
Вір мені, люба дружино моя…
Бачу вже я
В квітах поля;
Все, що вві сні
Снилось мені.
