Як довго ждали ми своєї волі слова,
І ось воно співа, бринить.
Бринить, співає наша мова,
Чарує, тішить і п’янить.
Як довго ждали ми… Уклін чолом народу,
Що рідну мову нам зберіг,
Зберіг в таку страшну негоду,
Коли він сам стоять не міг…
- Наступний вірш → Олександр Олесь – Я таким лишився, як колись і був
- Попередній вірш → Олександр Олесь – Як прекрасна царівна
(Оцінок ще немає)