Як любо, як безмежно любо жити,
Дивитися на білий Божий світ,
Впиватися повітрям чистим
І слухати, як б’ється серце Боже.
А ранки росяні, рожеві,
А дні, а ночі сизокрилі,
А білий шум, як цвіт на хвилях,
А рев громів в пустелях чорних.
А перше щебетання пташки,
А перші усміхи дитини
І щастя матері над нею…
Як любо, як безмежно любо жити.
