Як тихо скрізь! Заснули доли,
І полонина в тиші спить…
Не зашумить шовкове поле,
Ніде листок не затремтить…
Хотів би так і я заснути,
Та серце зранене моє
Усе ще з келиха отрути
Останніх крапель не доп’є.
- Наступний вірш → Олександр Олесь – Як океан, глибока наша рана
- Попередній вірш → Олександр Олесь – 1918 рік
(Оцінок ще немає)