Після Льва, після Андрія
Княжив Юрій Болеслав,
Син поляка й українки
Про поляків тільки дбав.
Будував костьоли польські,
Запроваджував латинь,
Не любив свого нічого
І сміявся із святинь.
З Польщі їхали невпинно
Шляхта, дідичі, купці,
Все життя поляк-чужинець
Став тримати у руці.
І урвалося терпіння,
І увесь народ повстав,
По містах, по селах всюди
На чужинця ніж підняв.
Болеслава отруїли,
Вбивства, розрухи пішли…
Землю Галицько-Волинську
Знов чужинці зайняли.
Так безславно обезславив
Княжий устрій Болеслав…
І народ доріг до щастя
Без князів шукати став.
