Олександр Підсуха: Вірші

Олександр Підсуха (1918-1990), український поет, прозаїк і драматург, увійшов у літературу як голос повоєнного покоління. Його творчість пронизана любов’ю до рідної землі, мови та народу. У поезії він оспівував красу української природи, возвеличуючи її як символ духовної сили. Особливе місце займає тема мови, яку Підсуха називав душею нації, зокрема у вірші «Мова», де прославляв її багатство й мелодійність. Патріотизм у його творах поєднується з роздумами про мир і людяність, що відображено в збірках «Солдати миру» та «Я хочу миру». Любовна лірика вирізняється ніжністю й щирістю, а драматичні твори, як-от «Кому кують зозулі», розкривають моральні дилеми. Філософські мотиви переплітаються з громадянською позицією, роблячи його поезію близькою читачам.