Розцвітають літа
В невимовній красі.
І тепер доброта,
Доброта на часі.
Вже не стогне Дніпро,
Хвилі в далеч течуть.
Ті, що творять добро.
Мусять добрими буть.
- Наступний вірш → Олександр Підсуха – Є доброта лиш для сенсацій
- Попередній вірш → Олександр Підсуха – Канадський зошит
(Оцінок ще немає)