На захід напрямки простерті,
Стрясає землю бог війни.
Клянусь тобі, що в сорок третім
Повернуться твої сини.
В осінній день, а то й раніше,
Прилине в київське село
Весна — всіх весен весняніша,
Весна, якої не було.
Пригадую сумні руїни,
Хвилинний розпач на лиці,
Коли з тобою, Україно,
Ми розлучались на Дінці.
Не матір’ю і не тобою
Я був одвергнутий тоді.
В ту осінь я самим собою
Був проклятий в своїй біді.
Та що з того, що був я лютий
І визнавав свою вину,
Коли вже від Дніпра-Славути
Чекав я звістки на Дону?
Лише в сьогоднішньому гулі
На мене здалеку війнув
Той день, коли земні півкулі
Навік забудуть про війну.
На захід напрямки простерті,
Стрясає землю бог війни.
Клянусь тобі, що в сорок третім
Повернуться твої сини.
В осінній день, а то й раніше
Прилине в київське село
Весна — всіх весен весняніша
Весна,
якої не було.
1943
