Можливо, хто спитає вас
Про мене і воєнний час,
То ви не знизуйте плечима
І не кажіть:
– Він був із тих,
Що хочуть віршами своїми
Двадцятий вік перерости.
Передусім я ваш поет,
І ваш поет я після всього.
Я з вами напинав намет,
Де фронтова ішла дорога.
Я з вами захищав Донбас,
Копав рови під Павлоградом.
І кулі сипалися градом
Тоді на мене і на вас.
Я з вами мерзнув на шляху,
То як забуть мені, скажіте,
І вас,
і бій
і ніч глуху,
І боєм витоптане жито?
Траплялося, коли в путі
Ми хліба іноді не мали,
Я вірші висипав на стіл,
І про вечерю забували.
…І знов туди, де ми росли,
Ми їдемо. Ревуть гармати.
І не жахайтеся, коли
Не знайдете своєї хати.
Але почуєте ви знову
Знайому пісню, рідну мову.
І ви з проясненим чолом
Я знаю, підете до бою,
Який гримить не за горою,
А за селом.
Коли ж хто запитає вас,
Про мене і воєнний час,
То ви не знизуйте плечима
І не кажіть:
– Він був із тих,
Що хочуть віршами своїми
Двадцятий вік перерости.
