Не все, не все я згадую
І не про все повідаю.
Я відступав з досадою,
З великою обидою.
І шляхом, і по заметі,
І спав під тополиною.
Навік лишилось в пам’яті,
Що протекло хвилиною.
Покрилось небо тучами.
— Прощайте, славні родичі!
Прощай, мій край засмучений,
Веселі Ніжиловичі.
Веселії?
Було колись.
В годину вечоровую,
Було, частенько сходились
За щирою розмовою.
Що не було — забулося,
І нічого те згадувать.
Не тим, що вже минулося,
Я вас повинен радувать.
А битвою великою,
Братерською підмогою.
А тим, що завтра викую
У битві перемогу я.
1942
