Об землю вдарю я журбою
І сум в єдину мить розвію.
Прийду я, зранений війною,
Не зранивши своєї мрії.
О люба! Радосте поета,
Який пройшов огні і води,
Що й під вогнем із кулемета
Не забував твоєї вроди.
Війна нас трохи огрубила,
Та ніжність першу, світанкову
Несу незайманою, мила,
Через ліси, через діброву.
Позаду верстви від Полтави,
Орошені чужою кров’ю,
Попереду – нові заграви,
Бої в моєму Придніпров’ї.
Попереду – ще грому, грому!
І шлях до тебе, шлях додому.
- Наступний вірш → Олександр Підсуха – Як давно, як давно
- Попередній вірш → Олександр Підсуха – Моїм друзям і землякам
(Оцінок ще немає)