Ти засмутилась, як ніколи в світі.
Хто ж винен? Не питай мене. Не знаю.
Йдемо на схід. В твоєму, земле, житі,
В степу донецькім помсту я плекаю.
- Наступний вірш → Олександр Підсуха – Не все, не все я згадую
- Попередній вірш → Олександр Підсуха – Перший день війни
(Оцінок ще немає)