Листопад плював дощем у мене,
Я піском від нього відбивалась,
Я кричала: “Листя ще зелене,”
“Я ж іще учора закохалась”.
Попливли рядки мої і прози,
І злились в бджолину полосатість,
Може, краще б вдарили морози,
Або я залишилась у хаті?
Листопад кусає за волосся,
І камінням кидає питання:
“Може, краще б все тобі здалося,
Може, краще б не було кохання?”
Листопаду добре це відомо:
Як минуле ще раз пережити,
Я могла б залишитись удома,
Але не могла я не любити?
