На чорному білі плями
Зникає межа безмежжя,
Секунди ідуть роками
З нічого будують вежі.
А яблучний сік стікає
Сльозою чужої суті,
Забути все те, що знаєш?
Згадати усе забуте?
Роками чужими руками
Історія прозу пише,
На білому чорні плями
Мовчання не просто тиша.
В минулому стільки років
І стільки дрібниць важливих,
Чиїсь скам’янілі кроки
Назвуть так, як нас, можливо.
