Твої слова необдумані
Найбільше травмують трамваї,
І ранять равликам душі,
І душать клопів по стінах.
Слова твої необдумані,
І голос як у повії,
Як вія іще не око,
Так ти це іще не мрія.
Твої слова необдумані,
З’їдають, мов гусінь яблука,
Блукають, мов я блукаюча,
Втікають із сита ситими.
Слова твої чоловічі,
Піском залетять у вічі,
Голодному вовку м’ясом,
Ти мене ще не любиш, часом?
