Ховаються в проваллях білих хмар
Омріяні платоновські ідеї.
А може це стрункі містичні феї
Заполонили нас промінням чар.
Танок дріад, веселий плеск наяд
Крізь марево неначе проступають,
Дивує зір чарівний зорепад,
І ці картини манять і лякають.
Це свято див! Парад зірок сумних!
О, скільки ще непізнаного в них!
І потім тільки образи змарнілі
Окреслять слід у пам’яті у нас,
А цей чудовий, неповторний час
Сьогодні залишається лиш в силі.
