І пані Необхідність знову
Мене забрала у полон,
Я розумію її мову,
Життя усталений шаблон.
А за вікном все так чудово!
Від захвату аж шаленію.
Незвично так і загадково.
Та пензлем я не володію.
Дерева з небом прагнуть злитись,
Ворушаться і щось шепочуть.
І як мені на це не злитись,
Коли і я на волю хочу!?
