Кохання — це найкраща мить,
В такий період розум спить.
У ньому ніжність, пристрасть, гріх,
Зневага власних дій своїх,
Це — відчай, що не знає меж,
І совість в плямах бруду теж.
Б’є почуття, неначе струм.
Солодка казка. Прикрість дум.
Лиш всепрощення, як дощі,
Поверне спокій на душі.
- Наступний вірш → Олена Балера – Вокзали, східці, перехожі
- Попередній вірш → Олена Балера – Життя і смерть
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші